Згідно з постановою президії  Київської   міськради від 7 грудня 1935 р., для будівництва інституту відведена земельна ділянка на  Печерську площею 4 га. 7 листопада 1937 р. пройшла урочиста закладка  будівлі  головного  корпусу та посаджено сад. Будівництво йшло дуже повільно, а у 1938 р. зовсім припинилося. За рішенням Раднаркому УРСР до закінчення будівництва інститут розпочав діяльність на базах клінік інших лікувальних закладів:

• двох терапевтичних клінік 1-го Київського медичного інституту;
• клініки внутрішніх хвороб Київського інституту удосконалення лікарів;
• 1-го терапевтичного відділення Лікарні ім. Жовтневої революції;
• Київського військового шпиталю.

Усі клініки інституту мали свої повноцінно оснащені лабораторії. Була створена наукова бібліотека. Штат інституту налічував 32 наукових співробітники, 10 аспірантів, 2 докторанти, а також включав лаборантів і технічний персонал.

1941 р. колектив інституту завершив ряд наукових досліджень, серед яких провідне місце займали праці щодо вивчення проблеми недостатності кровообігу, що дали можливість зробити суттєвий внесок у вивчення патогенезу клінічних форм і стадій недостатності кровообігу. Результати комплексних клінічних, патофізіологічних і біохімічних досліджень динаміки процесів декомпенсації серцевої діяльності дали можливість академіку М.Д. Стражеску та професору В.Х. Василенку створити клінічну класифікацію недостатності кровообігу, яка була прийнята ХІІ Всесоюзним з’їздом терапевтів.

Велике місце у довоєнній тематиці Українського інституту клінічної медицини відводилося вивченню патології органів травлення, хворобам нирок і печінки; розробкам питань клінічної гематології; гіпертонічної хвороби та атеросклерозу. У 1939 р. у Києві на союзній конференції з гіпертонії було представлено 17 доповідей співробітників інституту.

З інших досліджень, виконаних в інституті у довоєнний період, необхідно назвати роботи з вивчення септичних процесів, які відзначаються у клініці внутрішніх хвороб. Показано значення реактивності організму та її мінливість у формуванні патологічних процесів; великий крок зроблено в подаль- шому вивченні проблеми ревматизму і доведено, що сепсис і ревматизм — різні клінічні форми проявлення інфекції, а не різні нозологічні одиниці.  За період з 1936 по 1941 р. захищено 8 докторських і 9 кандидатських дисертацій, видано «Праці Українського інституту клінічної медицини» (1940, т. 1), «Атлас клинической гематологии» (автори М.Д. Стражеско, Д.Н. Яновський, 1940).

Наукові дослідження, виконані колективом новоствореного інституту напередодні Другої сві- тової війни, дали можливість  М.Д.  Стражеску  та його учням із високою ефективністю брати участь у вирішенні завдань, які стояли перед  радянською медичною наукою у воєнні роки.

Друга світова війна (1939-1945)

У роки Другої світової війни наукова та лікувальна робота Українського інституту клінічної медицини була припинена. Майно  інституту  було  евакуйовано  до  Башкирії  (місто  Уфа) і частково загинуло по дорозі, а те, що залишилося, було розподілено по медичних закладах Башкирського наркомздраву. Наукова бібліотека, яка залишилась у Києві, була знищена.

Академік М.Д. Стражеско та частина його учнів і співробіт- ників були евакуйовані разом з АН УРСР до Уфи, де вони надавали допомогу пораненим у шпиталях. М.Д. Стражеско працював головним консультантом управління госпіталів, був членом госпітальної Ради Башкирського наркомздраву, одночасно  викладав у 1-му Московському медичному інституті, який також було евакуйовано до Уфи, та в Башкирському медичному інституті. У 1943 р. академіка М.Д. Стражеска перевели до Москви, де він був членом госпітальної ради при Військово-санітарному управлінні Робітничо-Селянської Червоної Армії (РСЧА), госпітальної ради Наркомздраву СРСР,  консультантом  Військово-санітарного управління РСЧА, очолював науково-клінічний колектив Центрального наукового госпіталю РСЧА, де розпочав клініко-експериментальне вивчення раневого сепсису, його патогенезу, діагностики, профілактики та лікування.

Відродження (1944–1946)

6 листопада 1943 р. місто Київ було звільнено від німецько-фашистських окупантів. Припинена в роки війни діяльність Українського інституту клінічної медицини була поновлена Постановою Раднаркому УРСР у лютому 1944 р. Інституту була виділена територія площею  14482  м2  з  усіма  будівлями  по вулиці Саксаганського, 75, де до війни знаходився Київський інститут удосконалення лікарів. На той час у ньому було розміщено Евакогоспіталь № 3707, у якому працювали і наукові співробітники інституту, що продовжували вивчення проблеми ранової інфекції та сепсису.

Перше засідання Вченої ради інституту, на якому заслухано інформацію директора про склад Вченої ради та структуру інституту, відбулося 30 серпня 1944 р. До складу Вченої ради входили всі завідувачі відділів, заступник директора з адміністративно-господарської частини Я.Й. Заславський і  консультанти: доктор медичних наук, професор   А.Й. Картанишев і доктор біологічних наук, професор  Г.М. Френкель. Вчений секретар — К.М. Ліозіна.

Засідання Вченої ради проходили по середах; на 1944 р. була запланована найважливіша на той час тема: «Патогенез, клиника и терапия раневой инфекции и раневого сепсиса» (перехідна на 1945 р., термін закінчення — грудень 1945 р.). Регулярно, щовівторка, проводили наукові конференції, присвячені клініко-анатомічним порівнянням, а щосуботи — наукові тематичні конференції. Присутність усіх завідувачів відділів, наукових співробітників, лікарів і лаборантів на наукових конференціях була обов’язковою.

До кінця 1946 р. в інституті були відкриті відділи:

1. Функціональної патології та обміну речовин (академік М.Д. Стражеско).
2. Функціональної діагностики (професор О.А. Айзенберг).
3. Функціональної терапії (професор Ф.Я. Примак).
4. Клінічної гематології (професор Д.Н. Яновський).
5. Клінічної хірургії (професор Я.І. Пивовонський, а після його смерті у 1946 р. — професор О.Л. Пхакадзе).
6. Клінічної фармакології (професор А.Л. Міхньов).

Пізніше були організовані нові підрозділи:

• Нейроендокринології (професор С.М. Шаравський)
• Внутрішньої патології вагітних (завідувач В.А. Хатунцев).
• Патоморфології (академік О.І. Смирнова-Замкова)
• Патофізіології з віварієм для тварин  (професор С.Ю. Ярослав)
• Рентгенології (професор М.І. Шор)
• Історії медицини (професор К.Ф. Дупленко)

Ветерани інституту

Усі відділи мали спеціалізовані лабораторії. Також були організовані лабораторії для потреб усього інституту: клінічна, біохімічна, бактеріологічна та кабінети газового аналізу; ЕКГ. Працювали відділення амбулаторно-диспансерне та фізіотерапевтичне.

До штату співробітників інституту були введені лікарі-консультанти: офтальмолог, отоларинголог, педіатр, дерматове-неролог. Вони надавали висококваліфіковану допомогу хворим, які потребували спеціальних консультацій.

Розвиток Інституту

В інституті відновлюється наукова та організаційно-методична робота. У 1950–1960-ті роки наукові дослідження спрямовуються на вирішення проблем ревматизму, хвороб серцево-судинної системи: атеросклерозу, недостатності кровообігу, інфаркту міокарда, гіпертонічної хвороби; хвороб крові та кровотворної системи; хвороб органів травлення; нейроендокринології; патології вагітності за наявності захворювань внутрішніх органів, а також хірургічні патології. Для науково-дослідної роботи характерна комплексна розробка наукової тематики, результати якої впроваджуються   у практику охорони здоров’я.

До 1970 р. інститут був багатопрофільним науково-дослідним закладом із традиційно пріоритетним вивченням патології серцево-судинної системи. Структура інституту залишилася без істотних змін. За наказом МОЗ УРСР передано до складу профільних науково-дослідних інститутів відділи патології вагітності  (1958),  клінічної  гематології (1969),  клінічної  хірургії (1970). Створюється організаційно-методичний відділ (завідувач — К.М. Шерстньов), а відділ функціональної терапії реорганізовується у відділ клінічної ревматології (завідувач — професор О.А. Айзенберг). У цей період в інституті працювали відомі вчені та організатори охорони здоров’я, які зробили вагомий внесок у розвиток  медицини:  О.О. Мойбенко,  Л.А. Пиріг,  І.М. Ганджа, Ю.А. Гриневич, О.Л. Карапата, Т.В. Фетисова та ін.

У 70-х роках ХХ ст. у світі в цілому та зокрема в Україні проблема серцево-судинних захворювань набула особливої актуальності. Наказом МОЗ УРСР від 12.08.1977 р. № 482 Український науково-дослідний інститут клінічної медицини імені академіка М.Д. Стражеска перейменовано в Український науково- дослідний інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска. Інститут стає головним науковим, клінічним і організаційно-методичним центром кардіології в Україні.

У період з 1974 по 1978 р. побудована нова база Інституту кардіології на вул. Святослава Хороброго, 5, де на площі 8 га розмістилися клінічні та лабораторні корпуси, господарчі приміщення, розбито великий парк. За короткий термін колектив клінічних та лабораторних підрозділів виконав надзвичайно складну роботу з облаштування нової бази інституту. Клініки та підрозділи були оснащені новою сучасною науково-діагностичною апаратурою, налагоджено нові на той час діагностичні методи: коронаровентрикулографія, навантажувальні тести, (спіроергометрія, тредміл-тест), ехокардіографія (ехоКГ), радіоізотопна сцинтиграфія міокарда з вентрикулографією, холтерівське моніторування ЕКГ, електронна мікроскопія, дослідження ліпідів (фракцій), реологічних властивостей крові. Науково-практична діяльність колективу інституту в ці роки пов’язана з найактуальнішими проблемами сучасної кардіології — атеросклерозу та ішемічної хвороби серця.

У цей час Вченою радою розроблено та впроваджено таку структуру інституту:

І. Клінічний відділ. Включає відділення:

• Хронічної ішемічної хвороби серця — професор М.К. Фуркало
• Гострої коронарної недостатності — професор Н.А. Гватуа
• Реабілітації інфаркту міокарда — професор І.К. Следзевська
• Гіпертонічної хвороби — професор М.С. Заноздра
• Судинної патології головного мозку внаслідок артеріальної гіпертонії — професор А.Р. Вінницький
• Аритмій серця — професор В.О. Бобров
• Серцевої недостатності та функціональної діагностики – професор Г.В. Яновський
• Лабораторія радіоізотопних  досліджень  –  професор А.Т. Циганков

ІІ. Відділ епідеміології — професор І.П. Смирнова

З 1976 р. в Україні формується кардіологічна служба, до структури якої увійшли обласні кардіологічні диспансери. Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска став головним науково-методичним і консультативним центром.

1 вересня 1978 р. у присутності Голови Верховної Ради УРСР В.С. Шевченко, Президента АМН СРСР академіка М.М. Блохіна, міністра охорони здоров’я тодішнього СРСР академіка Б.В. Петровського, міністра охорони здоров’я А.Ю. Романенка та інших поважних гостей урочисто було відкрито пам’ятник засновнику вітчизняної кардіології та інституту академіку М.Д. Стражеску.

18–20 жовтня 1978 р. у Києві пройшов І З’їзд кардіологів УРСР, потім вони проходили регулярно, один раз на 5 років, а починаючи з 2007 р. – щорічно.

23–25 вересня 2009 р. у Києві відбувся Х Національний конгрес кардіологів України, присвячений 100-річчю опису вітчизняними вченими В.П. Образцовим і М.Д. Стражеском прижиттєвого діагнозу інфаркту міокарда, на якому були присутні понад 3000 лікарів, науковців з усіх регіонів України, а також фахівці з Білорусії, Греції, Італії, Латвії, Литви, Росії, США, Франції, Чехії.

На Конгресі були присутні всесвітньовідомі вчені: професор Є. Браунвальд (США); академік Є.І. Чазов (Росія); президент Європейського товариства кардіологів професор Р. Ферарі (Італія); президент Європейської асоціації з порушень ритму серця професор П. Вардас (Греція); віце-президент  Французького  товариства  кардіологів, професор А. Ажежа.

Активна наукова, клінічна і організаційно-методична робота інституту в цей період повернула йому добру славу завдяки згуртованості та відданості своїй справі колективу інституту. 1980 р. Н.А. Гватуа, М.К. Фуркало, І.К. Следзевська у складі авторського колективу були удостоєні Державної премії Української РСР за розроблення та впровадження методів етапного лікування хворих на інфаркт міокарда.

науково-практична конференція, присвячена 140-річчю від дня народження М.Д. Cтражеска

У травні 1982 р. на базі інституту, у рамках міжнародного співробітництва, пройшов симпозіум СРСР – ФРН з проблеми «гострий інфаркт міокарда».

За успіхи у розвитку медичної науки та підготовку високо- кваліфікованих кадрів і у зв’язку з 50-річчям Український науково-дослідний  інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска нагороджено Почесною грамотою Президії Верховної Ради УРСР (квітень 1986). Серед тих, хто підготував наукову та клінічну базу сучасного інституту, такі відомі вчені, як професори Н.А. Гватуа, М.С. Заноздра, Р.А. Фролькіс, Г.В. Яновський, М.А. Кондратович, І.К. Следзевська, доктор медичних наук В.Л. Кравцов. І сьогодні  продовжують працювати в інституті професори М.К. Фуркало, В.В. Братусь, І.П. Смирнова.

У 1999 р. Український науково-дослідний інститут кардіології  перейшов із відомства МОЗ України у відомство АМН України, змінивши назву на Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска АМН України. Відповідно  до  Указу  Президента   України   (№ 405/2006) на честь 70-річного ювілею Інституту кардіології та  130-річчя від дня народження М.Д. Стражеска, інституту було надано статус Національного наукового центру  з  найменуванням  його надалі — Національний науковий центр «Інститут кардіології імені академіка М.Д. Стражеска» НАМН України (далі — ННЦ).

На сучасному етапі ННЦ — провідний науковий центр, діяльність якого зосереджена на розв’язанні актуальних проблем кардіології. Тематика наукових досліджень в останнє десятиріччя відповідає кардіологічній ситуації в Україні.

Основні завдання ННЦ, згідно з його статутом:

• планування фундаментальних та прикладних наукових досліджень та спрямування їх на отримання конкретних результатів на підставі вивчення та узагальнення досягнень світової науки за профілем своєї діяльності;
• визначення на основі проведених наукових досліджень нових можливостей у досягненні принципово нових результатів у відповідному напряму медицини;
• створення наукового продукту за результатами наукових досліджень (монографії, підручники, довідники, посібники тощо) та розроблення методичних документів щодо впровадження науково-дослідних розробок у практичну діяльність як установ НАМН України, так і закладів охорони здоров’я іншого підпорядкування;
• виконання функцій головного закладу в Україні з кардіології та ревматології;
• провадження діяльності з медичної практики, надання високоспеціалізованої лікувально-діагностичної допомоги населенню України на базі клінічних підрозділів консультативно-експертних центрів закладу;
• розроблення та впровадження Національних програм щодо запобігання та лікування серцево-судинних і ревматологічних захворювань;
• проведення наукової та науково-методичної експертизи: лікарських засобів та виробів медичного призначення, апаратів та  приладів,  патентно-ліцензійної,  інформаційної та видавничої діяльності, заснування наукових видань, у тому числі з наданням платних послуг на договірній основі;
• за дорученнями НАМН України та МОЗ України підготовка матеріалів для Адміністрації Президента України, Кабінету Міністрів України та Верховної Ради України.

Колектив інституту працює над вивченням патогенетичних механізмів розвитку атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертензії та інших найпоширеніших захворювань серцево-судинної системи. Вдосконалено методи їх діагностики, лікування та профілактики, при цьому значна увага приділяється створенню  оптимальних  методів  боротьби з такими небезпечними формами захворювань та їх ускладненнями, як стенокардія, інфаркт міокарда, кардіоміопатія, порушення ритму серця, серцева недостатність.

XVI національний конгрес кардіологів України (вересень 2015)

ННЦ оснащений сучасними діагностичними приладами (коронароангіографічний комплекс, комп’ютерний томограф, холтерівські моніторні системи, системи моніторування артеріального тиску, обладнання для проведення електрофізіологічних досліджень, гамма-камера, сучасні біохімічні, гематологічні та імунологічні аналізатори, електронний мікроскоп, електрокардіографічні, ехокардіографічні та інші високоінформативні прилади і обладнання), має необхідну клінічну та експериментальну базу, висококваліфікований кадровий потенціал, що дозволяє вирішувати поставлені перед ним важливі завдання.

Останнім часом співробітники ННЦ успішно вирішують проблеми ендоваскулярної кардіології та тромболізису; запроваджено методи перкутанної транслюмінальної коронароангіопластики і стентування вінцевих артерій серця у пацієнтів зі стенокардією та гострим інфарктом міокарда. Наукові дослідження проводять відповідно до завдань комплексних  науково-технічних  програм і пріоритетних напрямків розвитку науки і техніки.

Державна премія України у 2007 р. за спільну розробку НАН України і НАМН України «Інноваційний метод магнітокардіографії у виявленні пацієнтів з прихованою ішемією міокарда: спільна розробка з Інститутом кібернетики НАН України, 2005 р.» присуджена науковцям, серед яких і співробітники ННЦ О.М. Пархоменко та В.І. Козловський.

Удосконалюється структура ННЦ. За останнє десятиріччя створено відділи некоронарогенних хвороб серця та клінічної ревматології, клінічної фармакології, медико-соціальних проблем кардіології, симптоматичної гіпертензії, дисліпідемії, інформаційних технологій. Організовано нові лабораторії: генетичних і  цитологічних  досліджень, візуалізації серця та функціональної діагностики, електрофізіологічна з рентген-операційною.

У ННЦ працюють близько 700 осіб, у тому числі 136 наукових співробітників, із них: 1 академік НАМН України, 2 член-кореспонденти НАМН України, 24 професори, 39 докторів наук і 90 кандидатів наук, 89 лікарів. Серед співробітників інституту 4 — заслужені діячі науки; 7 — заслужені лікарі, 4 — заслужені медичні працівники, 8 — лауреати Державної пре- мії.

Серед науковців ННЦ провідні вчені: професори Л.М. Бабій, О.П. Борткевич, В.В. Братусь, Л.Г. Воронков, Т.І. Гавриленко, О.С. Гавриш, М.Г. Ілляш, В.М. Коваленко, В.М. Корнацький, М.І. Лутай, І.Е. Малиновська, О.І. Мітченко, Л.С. Мхітарян, О.Г. Несукай, О.М. Пархоменко, Г.О. Проценко, Є.П. Свіщенко, Ю.М. Сіренко, О.С. Сичов, І.П. Смирнова, М.Ю. Соколов, Ю.М. Соколов, М.К. Фуркало, В.О. Шумаков; доктори медичних  наук  В.В.  Бугаєнко,  Г.С. Воронков,  Ж.М.  Висоцька, А.П. Дорогой, О.І. Іркін, О.О. Кваша, О.Г. Купчинська, Г.Д. Радченко, Д.В. Рябенко, С.Ю. Савицький.

За результатами наукових досліджень співробітниками ННЦ за п’ять років (2011–2016) опубліковано 1517 наукових робіт; видано 11 монографій, 23 посібники і підручники, 760 статей у наукових фахових журналах (із них 47 — видано за кордоном); 700 науково-популярних публікацій, отримано 68 патентів.

Значна увага в ННЦ приділяється підготовці кадрів. Клінічні та наукові структурні підрозділи є базою підготовки клінічних ординаторів, аспірантів, докторантів і практичних лікарів України та зарубіжжя. У ННЦ діють курси інформації та стажування на робочих місцях; навчаються 20 аспірантів і 6 клінічних ординаторів. При ННЦ функціонує Спеціалізована вчена рада за спеціальностями «Кардіологія» і «Ревматологія». За 2011–2016 рр. захищено 7 докторських і 48 кандидатських дисертацій.

На базі ННЦ (поліклініка) з 1991 р. працює Український ревматологічний центр. У ньому приймають пацієнтів із різних регіонів України — Київського, Житомирського, Чернігівського, Донецького, Полтавського, Черкаського, Сумського, Вінницького, Луганського, Одеського та ін. Розширюються міжнародні контакти ННЦ, зокрема здійснюється співробітництво з Європейським та Американським кардіологічним товариствами. Співробітники центру постійно беруть участь у всесвітніх, європейських і національних кардіологічних форумах (Австрія, Німеччина, Нідерланди, Італія, Китай, Португалія, США, Туреччина, Франція, Японія  та ін.).

Створено і плідно працюють Асоціація кардіологів України (президент — академік В.М. Коваленко), Українська  асоціація фахівців із невідкладної кардіології (голова — професор О.М. Пархоменко), Українська асоціація фахівців із серцевої недостатності (голова — професор Л.Г. Воронков), Асоціація аритмологів України (співголова — професор О.С. Сичов), Всеукраїнське громадське об’єднання проти гіпертензії (керівник — професор Ю.М. Сіренко), Всеукраїнська громадська організація «Асоціація інтервенційних кардіологів України» (засновники — член-кореспондент НАМН України професор Ю.М. Соколов та професор М.Ю. Соколов).

ННЦ має клінічну базу на 310 ліжок, яка налічує 10 від- ділів, де за 5 років (2011–2016) у стаціонарі отримали висококваліфіковане лікування  близько  45 000  осіб. За цей час у поліклінічному відділенні консультативну допомогу надано понад 165 000 хворим (близько 39 тис. осіб щорічно).

ННЦ є клінічною базою кафедри кардіології Національної медичної академії післядипломної освіти (НМАПО) ім. П.Л. Шупика. Щороку на  цій  кафедрі, яка є головною в Україні, вдосконалюють свою професійну майстерність понад 560 кардіологів, терапевтів і сімейних лікарів. Крім того, свою кваліфікацію підвищують викладачі вищих медичних закладів, головні кардіологи областей, міст та районів усіх регіонів України. Кафедра є основною базою підготовки науково-педагогічних кадрів та практичних лікарів-кардіологів, у тому числі іноземних громадян, у докторантурі та клінічній ординатурі. Кафедру очолює професор Марина Миколаївна Долженко.

У зв’язку зі 125-річчям з дня народження академіка  М.Д. Стражеска та на відзначення особливих заслуг у галузі охорони здоров’я Комісія з державних нагород та геральдики при Президентові України у 2001 р. встановила Державну відомчу відзнаку «Медаль академіка М.Д. Стражеска», якою нагороджують наукових співробітників і лікарів за вагомий внесок у кардіологію.

У 2013 р. Асоціацією кардіологів України встановлено медаль «За заслуги», якою нагороджують наукових співробітників та лікарів за значний внесок у розвиток кардіології України.

Нині ДУ «Національний науковий центр «Інститут кардіології, клінічної та регенеративної медицини імені академіка М.Д. Стражеска Національної академії медичних наук України» продовжує розвиватися як спеціалізований науковий, лікувальний та організаційно-методичний центр, колектив якого, володіючи значним кадровим та науковим потенціалом, продовжує працювати над вирішенням актуальних проблем кардіології в Україні.